Про гріхи та чесноти

Доброзичлива людина - це та, яка робить добро. Зичить його і робить - тому що добра. Вона не розраховує отримати щось взамін. Доброзичливість дуже пов’язана з добротою, є однією з її проявів.

Хто вміє над собою посміятися - той є дуже зрілою людиною. Є люди, котрі не здатні на це і не можуть стерпіти коли хтось жартує над ними. Занадто високо себе підносять, думають про себе казна-що.

Багато людей вважають, що бути паном - то означає почуватися кращим від усіх інших. Але правдивий пан не дасть вам того відчути, бо він і сам того не відчуває. Для нього кожна людина є людиною.

Второпність - це здатність розуміти й відчувати, що і як робити чи говорити в конкретних обставинах.

. Змінити людину неможливо. Але доброзичливо підказати щось, якщо це доречно, - так.

Проте якщо це не вдається, то, очевидно, краще уникати якогось зближення з такими людьми, не робити того, що й так приречене на невдачу.

Грецька історія знає Герострата, який спалив святиню, аби про нього пам’ятали в віках. Ми й справді пам’ятаємо Герострата, але яка з цього користь?

Марнославство - це прагнення сяяти чеснотами, досягненнями, яких насправді немає.

Кожна особа має обов’язок дбати про щось чи про когось. Бо хто не відчуває обов’язку, той не вважає за потрібне чимось корисним займатися, не несе ніякої відповідальності, не має на меті досягнення певних результатів.

Байдужість так чи інакше пов’язана з браком любові до ближнього.

Звісно, не слід надміру пхатися в життя інших людей, у справи, які тебе не стосуються. Треба вміти зберігати певну відстань, щоб не нав’язувати свої погляди й думки іншим. Та водночас - виявляти інтерес до навколишніх, співпереживати з ними та радіти за їхні успіхи.

Людина, яка проявляє неприязнь до навколишніх, не має гідності щодо самої себе. Не шанує себе.