Так казав Заратустра. Жадання влади

Я не знайшов ще жінки, від якої хотів би мати дітей, бо мав би її любити, – а я люблю тебе, Вічносте!

Якщо нам не судилося любити від щирого серця, – чи гоже впадати у злість, що не можемо від щирого серця любити?

Жадання приносить волю, бо жадати означає творити, – цього навчаю я. І ви повинні вчитися тільки заради творіння.

Ох, ті добрі! Добрі люди ніколи не кажуть правди, – бути таким добрим – це хвороба духу.

Одна річ – занедбаність, зовсім інша – самотність: цього ти вже навчився! І що серед людей ти завжди будеш чужий і безпритульний.

Любіть ближнього свого, як самого себе – та спершу полюбіть самого себе.

Чеснотою вважається усе, що робить скромним і приборканим; так вовка обернули на собаку, а саму людину – на найвигіднішу для людини свійську худобу.

Я ходжу серед людей і вдивляюся пильним оком: вони стали меншими і дедалі меншають – такими їх робить їхнє вчення про щастя і чесноти.

«Хто не може благословляти, нехай навчиться проклинати!»

Свідчення про це вкарбовані в каміння й у гірські схили. Найвище мусить зійти на свою вершину з найглибших низин.