bookmate game
Денніс Лігейн

Після падіння

Повідомити про появу
Щоб читати цю книжку, завантажте файл EPUB або FB2 на Букмейт. Як завантажити книжку?
  • Iulia Rakitinaцитує3 місяці тому
    Вона попросила мене визнати, що я намагаюся виставити її божевільною. — Він звів долоні докупи, наче в молитві, і його голос сильно, майже до шепоту, стишився. — Суть гри, як я її розумів, була така: вона нізащо не зможе повірити, що я її кохаю, якщо я не погоджуся дотримувати нелогічної угоди. Заковика була саме в нелогічності вимоги.
  • ulakoval026цитує5 місяців тому
    Чоловік — це історії, які він про себе розповідає, і здебільшого ці історії брехливі. Ніколи не придивляйся надто пильно. Якщо ти викриєш його брехню, це принизить вас обох. Найкраще просто терпіти ці бздури».
  • b9738545746цитуєторік
    цокольному поверсі.

    Водій автоцистерни
  • b3562082814цитує2 роки тому
    Манфред якось чудно дивився на неї, чекаючи, коли вона заговорить.
  • Анастасия Диденкоцитує2 роки тому
    Вона піднялася сходами, відчуваючи, що в передній кишені її джинсів за її закордонним паспортом ховається Браянів. А ще відчуваючи, як довкола неї згущується пітьма.

    «Я не знаю, чим це скінчиться, — сказала Рейчел пітьмі. — Не знаю свого справжнього місця в цьому».

    Однак пітьма у відповідь лише згустилася, поки Рейчел підіймалася сходами.

    Але нагорі могло бути якесь світло, і світло неодмінно знайдеться, коли вона знову вийде надвір.

    А якщо станеться так, що його не буде, якщо у світі не зостанеться нічого, крім ночі, з якої не можна буде вибратися?

    Тоді вона потоваришує з ніччю.
  • Анастасия Диденкоцитує2 роки тому
    — Зараз ти мене ненавидиш, — зауважила вона.

    Браян не відвів гнівного погляду.

    — Що ж, — промовила Рейчел, — ми завжди ненавидимо те, що нас пробуджує.
  • Анастасия Диденкоцитує2 роки тому
    — Як ти сприймаєш себе сьогодні? — запитав він. — Просто зараз? Вельми хріново чи вельми класно?

    Рейчел зазирнула йому в очі у дзеркалі заднього огляду й вирішила, що в неї такий самий збуджений погляд, як у нього.

    — Я почуваюся…

    — Скажи це.

    — Вельми класно.
  • Анастасия Диденкоцитує2 роки тому
    Вони зупинилися там, в оточенні сейфових комірок, і Рейчел усвідомила, що так і не спитала у Браяна номер.

    А Браян їй так його й не назвав.

    Як можна годинами вчити людину підробляти підпис, тижнями, якщо не місяцями, готуватися до найгіршого сценарію, робити фальшиві посвідчення, фальшиві закордонні паспорти, обирати ідеальний банк… і все одно не назвати, блін, своїй дружині номера самої сейфової комірки?!

    Чоловіки.
  • Анастасия Диденкоцитує2 роки тому
    — Зачекай.

    Вона просунула назад руку, щоб узяти сумочку.

    — Що?

    — Дуже-дуже тебе люблю, — сказав він.

    — Ти засранець.
  • Анастасия Диденкоцитує2 роки тому
    — Я казала тобі, що вона хотіла піти до них, а я відмовила її від цього, та згодом вони її знайшли.

    — Так, — промовив він.

    — А де тоді була я?

    Він розкрив рота, щоб заговорити, та якусь мить із його вуст не виходило слів.

    — Ти мені ніколи не казала, — врешті відповів Браян. — Я завжди гадав, що ви якось розділилися.

    — Ми ніколи не розділялися. Принаймні до кінця. Коли вони її знайшли, я була поруч із нею.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз