Барбара Шер,Енні Готтлиб

Мистецтво мріяти. Як отримати те, чого насправді бажаєш

Повідомити про появу
Щоб читати цю книжку, завантажте файл EPUB або FB2 на Букмейт. Як завантажити книжку?
Polozhevets Julikoцитуєторік
Як багато з того, що нам необхідне, зводиться всього лише до дозволу. Дозволу відчувати те, що ми відчуваємо, – й озвучити це. Дати всім про це знати. І з’ясувати в результаті, що наші почуття зовсім не примхливі, деструктивні чи неправильні. Вони притаманні всім людям, і ними треба ділитися.
Polozhevets Julikoцитуєторік
Якщо ви поясните своїй аудиторії, чого від неї хочете, вони, мабуть, здивуються: «І це все? Чому ти ніколи не казала раніше? Я завжди в душі тобою захоплювалася – тільки думала: ти така сильна, що тобі не потрібні мої зізнання!»
Polozhevets Julikoцитуєторік
ЗАХОПЛЕННЯ. Є ще одна малопомітна на перший погляд причина, яка іноді змушує нас скаржитися. Раніше я частенько жалілась, але довго не могла зрозуміти, чому це робила.

Коли мої сини були маленькими, більшу частину свого життя я працювала як віл, а кожної вільної хвилини займалася тим, що нарікала на це. Я приходила до дітей і казала: «Погляньте на всю роботу, яку я виконала. Встала о шостій, застелила ліжка, вимила посуд, прибрала в усьому будинку… Я падаю з ніг!» Вони почувалися жахливо й питали мене: «Ти хочеш, щоб ми вимили посуд?» Я відповідала: «Ні, я ж не з’їхала з глузду! Я просто хочу… Я не знаю, чого я хочу!» Я справді не бажала, щоб вони почувалися винними й нещасними. Ніхто не розумів, що діється.

А тоді одного дня мене осяяло! Я нічого від них не хотіла – лише аби вони просто захоплено вигукнули: «Знаєш, ти неймовірна! Як тобі вдалося все це зробити?» Я б усміхнулася й відповіла: «О, та це дрібниці».

Правда в тому, що я дуже пишалася собою. Але не насмілювалася прямо це висловити, адже боялась осуду за марнославство. Ніхто з нас не прийде й не скаже: «Сідайте. Я хочу розповісти вам, що я зробила – сама, без сторонньої допомоги та попри тяжкі обставини. Хочу, аби ви знали, що я справжній Геракл». Нам не дозволено хвалитися, тому ми скиглимо.
Polozhevets Julikoцитуєторік
УЧАСТЬ. Найгірше, що можна зробити в такій ситуації, – це сперечатись і намагатися допомогти вам знайти якийсь позитив у проблемах, які ви перелічуєте. Не потрібно зупиняти вас у прагненні дати вихід негативним почуттям – навпаки, слід вас навіть підштовхувати! Поясніть своїй аудиторії: «Якщо ви таки хочете щось сказати, заради Бога, не треба говорити нічого конструктивного. А от із деструктивними зауваженнями – ласкаво просимо!» Приємно чути, як вас підтримує цілий хор дружніх нарікань та стогонів. Почуваєшся при цьому менш самотнім.
Polozhevets Julikoцитуєторік
1. ОПЛЕСКИ. Нам усім слід навчитись оцінювати нестримного розбишаку всередині нас із погляду артистичних здібностей. Будь-які винахідливі нарікання на життя заслуговують схвальних вигуків, сміху та коментарів на зразок: «Яка краса!» або «Оце жах!» Якщо кілька людей скаржаться водночас, виникає дух змагання. Весело спостерігати за тим, хто скиглитиме й бурчатиме найпереконливіше, і такі «конкурси» неодмінно закінчуються реготом і справді допомагають розрядити атмосферу.
Polozhevets Julikoцитуєторік
мене важкі часи. Я зла, знервована, мені все остогидло, і в наступні п’ять хвилин я буду шаленіти. Не звертайте уваги на те, що я говоритиму. Можете заткнути вуха, якщо хочете. Я закінчу рівно за п’ять хвилин». І тоді вже дайте волю почуттям – у такому випадку замість того, щоб сваритися, вибачатися й плакати, ви всі разом посмієтеся. Зробивши це один раз, ви ніколи вже не забудете цього прийому, а люди поряд із вами швиденько його підхоплять і також почнуть ним користуватися.

Відчуваючи наближення «важких часів», повідомте свою аудиторію про три можливі їхні реакції, які вам допоможуть
Polozhevets Julikoцитуєторік
Звичайно, вони повинні виконувати домашні завдання. І знають, що повинні. Але вони не мусять це любити. Так само, як ви.

Основний принцип «важких часів»: «Кинь це… а потім повернись і зроби». Ви маєте дати вихід негативним думкам і почуттям. Тільки після цього ви будете готові до позитивного розв’язання проблем, планування та дій.
Polozhevets Julikoцитуєторік
Намагання змусити себе мислити позитивно – це найпевніший у світі шлях нічого не зробити. Негативне налаштування, з іншого боку, спонукатиме вас до дій.

Я називаю це силою негативного мислення.

Ви можете з легкістю переконатися в її ефективності, якщо у вас є діти, котрі не люблять виконувати домашні завдання. (Я зроду в житті не бачила нормальних, здорових дітей, яким би це подобалося.) Якщо ви скажете щось на кшталт: «Ти повинен це зробити! Уміння ділити стовпчиком дуже важливе для тебе. Якщо ти не засвоїш це ділення, не отримаєш гарних оцінок, не потрапиш у коледж! Що тоді з тебе буде?» – гарантую: ваша дитина зачиниться у своїй кімнаті й читатиме комікси. Тому наступного разу спробуйте сказати натомість: «Ти абсолютно правий. Ділення стовпчиком огидне. Воно жахливе. Чому б тобі не кинути підручник на підлогу й не пострибати на ньому? Покажи йому, який він противний! Поштовхай його ногами по кімнаті. Вилай та прокляни його найгіршими словами, які знаєш. Я піду в сусідню кімнату. Коли закінчиш, поклади підручник назад на стіл і розв’яжи всі ті приклади». Ось побачите – діти сміятимуться, і ділення стовпчиком буде зроблено.
Polozhevets Julikoцитуєторік
Першого ранку ви встаєте з ліжка, повторюючи собі: «Я знаю, що можу це зробити, я знаю, що можу це зробити!» І відчуваєте, ніби це початок чогось нового та прекрасного. Весь день ви літаєте на крилах, наспівуючи й посвистуючи, і думаєте: «Боже, з цією ідеєю я можу керувати цілим світом!» Наступного ранку ви усвідомлюєте, що обманювали себе. Ви не тільки не можете цього зробити – вам і з ліжка встати несила.
Polozhevets Julikoцитуєторік
ля нашої культури абсурдну ідею про те, що нам потрібно налаштуватися позитивно, аби досягти успіху. Ми боїмося думок про негатив, адже це нібито означає, що нам нічого не вдасться. Але чимало переконливих фактів засвідчують протилежне. Швиденько згадайте свій попередній досвід, і ви зрозумієте, наскільки насправді безсилим є позитивне мислення. О, воно може бути дійсно приємним – поки його ефект триває.
Polozhevets Julikoцитуєторік
Тому що, подолавши всі ці товсті шари вашого «Я не можу», ви докопалися до зухвалого й потужного нафтового фонтана під назвою «Я не хочу й не буду цього робити». Депресія – це енергетична криза, а викид негативу – це джерело енергії, чистої, потужної, першокласної. Але ми настільки звикли її стримувати й вважати чимось забороненим, що забули дещо, відоме кожній дворічній дитині: як це класно – влаштувати істерику. Ми всі такі гарні маленькі дівчатка, такі хоробрі та стійкі маленькі хлопчики, такі ввічливі маленькі дітки – але всередині будь-кого з нас сидить нестерпний та норовистий маленький розбишака, який тільки й чекає, аби його випустили. У мене такий є. У вас також. Цей шибеник – ваш, і вам краще любити його, а не ігнорувати на власний страх і ризик.
Polozhevets Julikoцитуєторік
Потім, помалу, якщо можете – а вам майже завжди це під силу, – починайте кепкувати зі своїх негативних відчуттів. Перебільшення, пародія, мелодрама, зневага й цинізм – усе це дієва зброя, і будь-що є прийнятною мішенню: ви самі, я, ваша мета, прапор та країна. «Правда в тому, що я ненавиджу навчання. Мені нудно, я не можу зосередитись і ненавиджу вас за те, що запропонували цю ідею. Мене все й так влаштовує. Я надто ледача, аби цим усім перейматися. Піду, мабуть, наїмся шоколаду й погладшаю». Вигадуйте будь-що, аби тільки це були якісь капосні, жалюгідні нарікання з глузливими нотками.

Помітили, що ваш рівень енергії пішов угору? Чи не здалася вам раптом мета трохи менш неможливою? Ви ще нічого не вирішили. Стратегічна проблема все ще стоїть перед вами. Сумніви досі тут. Чому ж ви тоді смієтесь?
Polozhevets Julikoцитуєторік
Можете спробувати просто зараз, подумки. Оберіть будь-який пункт вашого списку проблем – нехай це буде цілком серйозна перешкода на шляху до вашої мети, як-от брак грошей чи освіти або забагато сімейних обов’язків. Сядьте й ретельно подумайте, чому ця проблема зводить нанівець ваше прагнення. Якщо хочете, візьміть аркуш і запишіть свої думки, давши цьому «нарису» назву «Це неможливо зробити». Непогано розпочати свої нотатки серйозним, сумним і трохи плаксивим тоном: «Навіть якщо мені вдасться вступити до коледжу, мене, мабуть, виженуть після першого ж семестру. Я завжди був кепським студентом. У мене голова болить уже від самої думки про те, що треба сісти за парту й навчатися».
Polozhevets Julikoцитуєторік
ж вам робити?

Те, що робить кожна більш-менш пристойна акторка перед тим, як вийти на сцену в день прем’єри, – влаштовуйте істерику. Тупайте ногами й кричіть: «Світло жахливе, текст дурний, автора п’єси треба застрелити, режисер – ідіот! Я не готова, я не можу, я більше не витримаю, я йду!» А далі виходьте на сцену під світло тих самих жахливих прожекторів… і все чудово. Це також просто важкі часи.
Polozhevets Julikoцитуєторік
Комфорт – це те, про що ви можете тепер забути. У вас його більше не буде. Хвилювання, товариство, допомога, підтримка – так. Але не комфорт.
Polozhevets Julikoцитуєторік
Немає у світі нічого справді вартісного, що б не викликало страх. У ту хвилину, коли ви берете на себе зобов’язання вирушити в дорогу до своєї мрії, ви починаєте сповнену небезпек мандрівку в невідомість. А природна реакція організму на щось нове й ризиковане – викид адреналіну. Метелики в животі. Тремтіння в колінах. Серце, що нестримно калатає в грудях.
Polozhevets Julikoцитуєторік
Якщо вам здається, що ви нервуєте зараз, просто почекайте до наступного розділу, аби дізнатися, що ви можете – і повинні – почати працювати над вашою метою не за тиждень, не через місяць, не «колись одного дня», а завтра. Дочекайтеся, поки всі ці важкі, непохитні перешкоди – мільйон доларів, якого у вас ніколи не буде, родина, яка точно викине вас на вулицю або помре з голоду, – почнуть зникати, і ви зрозумієте, надто пізно, як безпечно ви почувалися, ховаючись за ними. Дуже часто ви перелічуєте довгий список причин, які заважають вам досягти мети, не тому, ніби справді думаєте, що вам це не до снаги. А тому, що воліли б цього не робити і сподіваєтеся, що, може, не доведеться.
Polozhevets Julikoцитуєторік
Ви розумієте, що цього разу вам таки доведеться розкрити карти. А це означає, що треба буде йти і займатися чимось, що може змусити вас дуже нервувати. Наприклад, телефонувати людям, яких ви страшенно боїтесь. Або вставити чистий аркуш у друкарську машинку чи закріпити полотно на мольберті.
Polozhevets Julikoцитуєторік
Ваші мрії – така ж важлива частина вас, як і пальці. І ви не повинні дати їм заклякнути, навіть якщо відігрівати їх боляче. Ви маєте право тупотіти, кричати, плакати та лаятись – і отримати від того втіху. Саме це я називаю важкими часами.
Polozhevets Julikoцитуєторік
Пробудження надії не може бути безболісним. Це ніби лити теплу воду на змерзлу руку: пальцям боляче, коли до них повертається чутливість. Але ж ви не говорите при цьому: «Та ну його! Мені було краще, коли вони задубіли. Нехай їх відморозить. Нехай їх ампутують»? Звісно, ні. Ви тупочете ногами, плачете, лаєтесь і проклинаєте всіх і вся. Починаєте в сльозах, але потім радісно смієтесь. Бо це допомагає!
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз