Я дуже пишався з того, що мене взяли у команду для подорожі на Марс — хто б відмовився пошпацерувати іншою планетою! Але… мене покинули. Я був поранений і розгублений, а човен зник. Я міг сподіватись найбільше на 400 діб у житловому модулі. Що я мусив робити: віднайти у морі червоного піску пошкоджену бурею антену, спробувати відремонтувати її, щоб зв’язатись з основним човном і нагадати про себе? Чи дочекатись прибуття наступної експедиції, яка прилетить лише через ЧОТИРИ РОКИ? Де брати їжу? Воду? Повітря? Як не збожеволіти від самотності? Робінзону було легше… у нього хоча б був П’ятниця.
