Тінь гори

Будь-яке тьмяне минуле — це вампір, що насичується кров’ю теперішнього часу, а листи — це кажани.

Жодна посмішка не зігріє, жодне прощання не благатиме, жодна доброзичливість не врятує, якщо наш внутрішній світ не буде прекрасним.

Наше минуле — любий ворог, який завжди невчасно про себе нагадує.

Серце, повне жадоби, гордині чи ненависті, не може бути вільним

що забарвлює мої очі
коли сядеш у хвилюванні серцебиття
і пурпуровий приплив мрій
заплюскотить біля берегів кохання
твоя шкіра заспіває просякнута парфумами
тоді здайся цій думці про мене
наче мімоза нудьгує за мусоном
я нудьгую за тобою
наче квіти червоного кактуса нудьгують за мусоном
я нудьгую за тобою
і згодом
коли я не буду з тобою
моя голова обернеться до вікна життя
і молитиме про дощ

Слово родина, або «family» англійською, походить від «famulus», що спершу означало «прислужник», «familia» у буквальному перекладі означало «слуга хатнього господарства».

Згодом.
коли я не буду з тобою
а ти лишишся самотою
щоб порахувати цвяхи у своєму серці
оббитому наче двері скарбниці
коли поставиш свою тишу
у вазу години
у спогадах наших рук
й у вістрі сміху
що

усе одно так багато людей ніколи не перестають вірити

Диво полягає в тому, що кохання таки знаходить нас, хай як це дивно, доленосно і містично. Диво — це навіть якщо ми ніколи його не зустрінемо, навіть якщо кохання занадто довго чекає на крилах мрій, навіть якщо кохання не стукає у двері й не залишає повідомлення і не вкладає в наші руки квітів, усе

Час — живий організм, схожий на нас, з народженням, тривалістю життя і вмиранням. Час має серцебиття, але воно не наше, скільки б ми не приносили заради нього жертв. Нам не потрібен Час. Час потребує нас. Навіть Час полюбляє товариство.