головне — не підходити близько до знайомих споруд,
не лякати знайомих, не розчаровувати чужих,

не забрідати до їхніх снів, не торкатись їхніх речей,
не гортати їхніх книг, не пити їхнє вино,
не чути їхнього дихання, не бачити їхніх очей,
не відчувати того, що вони самі не відчувають давно,

Добре, що можна тепер вилітати крізь комини`,
проходити крізь вогонь, падати у траву,
відчувати плавку матерію, яка наповнює її сни,
помічати в повітрі линви, що тримають її на плаву.

Добре, що смерть не належить ні до надбань, ні до втрат,
добре, що нас не зраджують наші сліди,
що нічого не можна повернути назад
і нічого не можна втратити назавжди.

Що було? —
зелене тепло,
вечірнього неба
помаранчеве тло.

Золоті місяцí,
блакитні риби в ріці,
чорні тіні
на її лиці.