У сусідстві з нами жила сімейна пара, в якої була донька мого віку на ім’я Сафіна і двоє синів, Бабар та Басіт, такого ж віку, як мої брати. Ми всі разом грали у крикет на вулиці чи на дахах, однак я знала, що як тільки ми, дівчата, подорослішаємо, нам доведеться сидіти вдома. Ми будемо лише готувати їжу та прислужувати нашим братам і татам. Хлопці та чоловіки можуть вільно ходити містом, тоді як ми з мамою не можемо вийти з дому без супроводу родича чоловічої статі, навіть якщо це буде п’ятирічний хлопчик! Отакі в нас традиції.

Ще в ранньому дитинстві я вирішила, що так не житиму. Мій тато завжди казав: «Малала буде вільною, мов пташка».