Це була ідеологічно заряджена ера так званого Вашингтонського консенсусу, впродовж якої Світовий банк, Міжнародний валютний фонд і Державна скарбниця США були одностайними в переконанні, що політика вільного ринку, яка ввійшла в моду в США та Великій Британії, підходила для будь-якої економіки незалежно від рівня її розвитку3. Напруга дискусії була такою, що академічна точність нерідко приносилась їй у жертву, як це сталося зі звітами Світового банку. І справді, навіть фахівці з Японії, Кореї і Тайваню, які виступали проти Вашингтонського консенсусу в питаннях економічного розвитку, виголошували сумнівні твердження, аби підкріпити свою позицію. Це лише посилювало плутанину.