Нескінченні потоки прісної балаканини просочувалися звідусіль, наче буйні бур’яни. Бездумні. Беззмістовні. Невблаганні. Стрясають повітря лише для того, аби дати усім зрозуміти, що мовець ще не помер і начебто досі має, що сказати.