З того далекого літа й дотепер Нат почувався зв’язаним із нею за кісточки, й це заважало втримувати баланс, її вага сковувала рухи. Цей зв’язок тримався років із десять і ось тепер нарешті послабшав, бо почав зношуватися. Усі ці роки він як єдина людина, яка розуміла дещо про їхніх батьків, всотував у себе її страждання, надавав мовчазну підтримку — співчутливим поглядом, плечем поряд або сухуватою усмішкою. В