Неправда, що є каміння, яке не точить водою,

і вітер не злизує легко, ніби кулю цукрову;

неправда також, що все, що вже було із тобою,

забудеться, заросте, ніби брук травою,

зробить тебе сильнішим, не зрушить твою основу,

ніколи не болітиме знову.

Хтось мав тобі пояснити: все, що маєш, зникоме,

як тендітні рослини, як паперові квіти.

І найдовше триває не душа невагома,

не палка надія, а просто втома,

втома, котру ти зовсім нікуди не можеш діти.