Замки попсовано, і пси голодні —

десь тут повинна бути межа.

Вмиваєш руки, та в теплі долоні

сиплеться жовта іржа.

Наводиш приціли, та слабне зір.

І дивишся з-під перуки

як падає сніг,

як жовкне папір,

як пахнуть іржею руки.