Велч і Конаті запровадили систему ранжування продуктивності співробітників «20–70–10», відповідно до якої працівники GE поділялися на три групи: найпродуктивніша (20 %), середня (70 %) і найменш продуктивна (10 %). З найкращими носилися, наче зі знаменитостями, і винагороджували їх найліпшими посадами, тренінгами для лідерів і пакетами акцій. Десять відсотків найгірших звільняли. За часів Іммелта успадкований розподіл пом’якшили і чіткі визначення «20 % найкращих», «70 % середніх» і «10 % найгірших» замінили евфемізмами: «особливо талановиті», «дуже цінні» та «потребують поліпшення».