— Знаєш, — мені хотілось, аби він зрозумів, чого мені коштувало сюди дістатись, — краще б ми все-таки перенесли цю нашу зустріч.
— Час, Германе, час, — відповів на це Ернст Тельман. — Хто знає, скільки його в тебе залишилось.
— Це ти до чого сказав? — не зрозумів я.
— До того, що потрібно заходити до дверей, які нам відчиняють.