Заблукавши на одноманітному пустирі своєї смертності і не знаходячи точки дотику в наукових дослідженнях, міжклітинних молекулярних шляхах і безкінечних кривих статистики виживання, я знову звернувся до літератури: «Раковий корпус» Солженіцина, «Нещасливці» Б. С. Джонсона, «Смерть Івана Ілліча» Толстого, «Розум і космос» Нейджела, Вулф, Кафка, Монтень, Фрост, Гревіль, мемуари хворих на рак – будь-що, написане будь-ким про смертність. Я шукав слова, які допомогли б мені пояснити смерть, знову почати визначати себе і рухатись вперед