Все, як завжди, має виправдання —

всі дороги — пройдені і зайві,

всі важкі ранкові прокидання

на порожніх і брудних вокзалах,

Всі метелики надій, що вперто

б’ються в лампу місяця прадавню,

навіть ми, що встигли ноги стерти

на шляху до свого виправдання.