Пуанкаре першим з математичних геніїв зрозумів, що наші рівняння мають засадничі межі. Він запропонував поняття нелінійності (маленька подія спричиняє великі наслідки); ця ідея набуде великої, можливо навіть завеликої популярності у вигляді теорії хаосу. Чому ця суперпопулярність шкідлива? Тому, що Пуанкаре мав на увазі зовсім інше: нелінійність обмежує можливості прогнозування, а не розширює їх за допомогою нових математичних методів. Сама математика каже, що не всесильна.