Гайдамаки, Тарас Шевченко
Безкоштовно
Тарас Шевченко

Гайдамаки

Vova Bik
Vova Bikцитує3 роки тому
«Гонору слово, дарма праця!
nzhuk36938
nzhuk36938цитує3 роки тому
ти не заплачеш,
А ти не побачиш, як ворон клює
Ті карії очі, ті очі козачі,
Що ти цілувала, серденько моє!
Забудь мої сльози, забудь сиротину,
Забудь, що клялася; другого шукай;
Я тобі не пара: я в сірій свитині,
А ти титарівна. Кращого вітай, —
Вітай, кого знаєш... така моя доля.
Забудь мене, пташко, забудь, не журись
А коли почуєш, що на чужім полі
Поляг головою, — нишком помолись.
Одна, серце, на всім світі
Хоч ти помолися!»
nzhuk36938
nzhuk36938цитує3 роки тому
Нащо мені врода,
Коли нема долі, нема талану!
Літа молодії марно пропадуть.
Один я на світі без роду, і доля —
Стеблина-билина на чужому полі.
Стеблину-билину вітри рознесуть:
Так і мене люде не знають, де діти.
За що ж одцурались? Що я сирота?
Одно було серце, одно на всім світі,
Одна душа щира, та бачу, що й та,
Що й та одцуралась».
nzhuk36938
nzhuk36938цитує3 роки тому
Бачте, у Вільшаній
У костьолі... у титаря...
А дочка Оксана!
Ховай боже! як панночка!
Що-то за хороше!
А червінців! хоч не його,
Так що? аби гроші».
nzhuk36938
nzhuk36938цитує3 роки тому
Ні, я кажу, що в Вільшаній...
Вільшанські схизмати
По три сем'ї, по чотири
Живуть в одній хаті».
nzhuk36938
nzhuk36938цитує3 роки тому
Чорт, панове,
Літаню співає.
Перехрестись!»
nzhuk36938
nzhuk36938цитує3 роки тому
Поділюся
Моїми сльозами...
Та не з братом, не з сестрою
З німими стінами
На чужині
nzhuk36938
nzhuk36938цитує3 роки тому
Нащо батько, мати, високі палати,
Коли нема серця з серцем розмовлять?
Сирота Ярема — сирота багатий,
Бо є з ким заплакать, є з ким заспівать:
Єсть карії очі — як зіроньки, сяють,
Білі рученята — мліють-обнімають,
Єсть серце єдине, серденько дівоче,
Що плаче, сміється, і мре, й оживає,
Святим духом серед ночі
Понад ним витає.
nzhuk36938
nzhuk36938цитує3 роки тому
Сирота Ярема, сирота убогий:
Ні сестри, ні брата, нікого нема!
Попихач жидівський, виріс у порогу;
nzhuk36938
nzhuk36938цитує3 роки тому
Пан я над панами.
nzhuk36938
nzhuk36938цитує3 роки тому
Все йде, все минає — і краю немає.
Куди ж воно ділось? відкіля взялось?
І дурень, і мудрий нічого не знає.
Живе... умирає... одно зацвіло,
А друге зав'яло, навіки зав'яло...
І листя пожовкле вітри рознесли.
А сонечко встане, як перше вставало,
І зорі червоні, як перше плили,
Попливуть і потім, і ти, білолиций,
По синьому небу вийдеш погулять,
Вийдеш подивиться в жолобок, криницю
І в море безкрає, і будеш сіять,
Як над Вавілоном, над його садами
І над тим, що буде з нашими синами.
Ти вічний без краю!..
nzhuk36938
nzhuk36938цитує3 роки тому
Гайдамаки

поема
Василию Ивановичу Григоровичу
на память 22 апреля 1838 года
Sergey Bezhenar
Sergey Bezhenarцитує4 роки тому
Імості треба. Не барись».
artemsapozhnikov2013
artemsapozhnikov2013цитує4 роки тому
Гомоніла Україна,
Довго гомоніла,
Довго, довго кров степами
Текла-червоніла.
І день, і ніч гвалт, гармати;
Земля стогне, гнеться;
Сумно, страшно, а згадаєш —
Серце усміхнеться.

Місяцю мій ясний! з високого неба
Сховайся за гору, бо світу не треба;
Страшно тобі буде, хоч
Misha Havrylyuk
Misha Havrylyukцитує4 роки тому
поки не охрип, співатиму;
а охрипну — чарочку,
Misha Havrylyuk
Misha Havrylyukцитує4 роки тому
Добре, єй-богу, добре! Ну, це так!
egores98
egores98цитує7 років тому
Багато їх, а хто скаже,
Де Гонти могила, —
Мученика праведного
Де похоронили?
Де Залізняк, душа щира,
Де одпочиває?
Тяжко! важко! Кат панує,
А їх не згадають.
egores98
egores98цитує7 років тому
Гомоніла Україна,
Довго гомоніла,
Довго, довго кров степами
Текла-червоніла.
Текла, текла та й висохла.
Степи зеленіють;
Діди лежать, а над ними
Могили синіють.
Та що з того, що високі?
Ніхто їх не знає,
Ніхто щиро не заплаче,
Ніхто не згадає.
Тілько вітер тихесенько
Повіє над ними,
Тілько роси ранесенько
Сльозами дрібними
їх умиють. Зійде сонце,
Осушить, пригріє;
А унуки? їм байдуж
egores98
egores98цитує7 років тому
Не дасть святого розпинать.
А ви Україну ховайте:
Не дайте матері, не дайте
В руках у ката пропадать.
Од Конашевича і досі
Пожар не гасне, люде мруть,
Конають в тюрмах, голі, босі...
Діти нехрещені ростуть,
Козацькі діти; а дівчата!..
Землі козацької краса
У ляха в'яне, як перш мати,
І непокритая коса
egores98
egores98цитує7 років тому
Гомоніла Україна,
Довго гомоніла,
Довго, довго кров степами
Текла-червоніла.
І день, і ніч гвалт, гармати;
Земля стогне, гнеться;
Сумно, страшно, а згадаєш —
Серце усміхнеться.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз