Володимир Дрозд

    b5961942068цитує7 місяців тому
    він соромився упряжі, соромився становища робочої худобини, яку вільно запрягати, поганяти, стьобати батогом кожному Степанові... Хоч і випадали хвилини, коли він у своєму приниженні гостро, солодко звеличувався (його, білого коня, загнуздано, заковано в хомут, поставлено під дугу; хай буде соромно людям, які те вчинили), але це була надто коротка 1 безперспективна втіха.

    (Він соромився упряжі- худоби) Волелюбний

    b5961942068цитує7 місяців тому
    Вони, люди, знають: на Шептала можна покластися. Такий покірний і роботящий, тільки віжок торкнись, уже чує, вже розуміє, підганяти не доводиться. Він свого досяг, зумів прикинутися; вони повірили — хіба не має пишатися своїм розумом і витримкою?

    Роботящий

    b5961942068цитує7 місяців тому
    Шептало, як завжди, перечекав, коли скінчиться тіснява в проході, і вийшов останній. З усього нинішнього життя чи не найважче гнітила його оця табунна, тричі на день подорож до колодязного корита.

    Одинак

    b5961942068цитує7 місяців тому
    Взагалі, він ніколи не розумів обмеженості деяких коней, котрі прагнуть на кожнім кроці суперечити, огризатися, показувати свій характер.

    Спокійний, зважений

    b5961942068цитує7 місяців тому
    глибині банькатих Шепталових очей — рожеве тремтіння, наче без підків ступає по кризі. Зате скільки незалежності в крутім вигині шиї, в густій гриві, у розміреному ритмі струнких ніг!

    (Зате…., свободолюбивий)

    b5961942068цитує7 місяців тому
    Він усе забуває, окрім одного: тремтливої ілюзії волі та влади.

    Свободолюбивий

    b5961942068цитує7 місяців тому
    Шептало бездумно, із звичною покірністю ступив кілька кроків за босим хлопчаком і раптом з болісною ясністю, як ніколи досі, відчув свою неволю

    Покірний

    b5961942068цитує7 місяців тому
    Білий кінь з нечуваною силою шарпнувся, вирвав кінець повода, дико звівся на задні нога, біснувато стріляючи страшними, кривавими очима. Цієї хвилини він був справжнім білим конем, відважним та одчайдушним, як його далекі предки.

    Сильний, відважний, непокірний

    b5961942068цитує7 місяців тому
    були найкращі хвилини Шепталового життя. Ніколи досі і вже ніколи опісля білий кінь не відчував себе так близько і повно із стихією, течією — од трав'яних хвиль до білих громів у вишині.

    Свободолюбивий

    b5961942068цитує7 місяців тому
    Шептало побачив у водянім дзеркалі себе — незвично білого, аж до щему в очах. Здивований, він перечекав, не рухаючись з місця, щоб не скаламутити води, поки небо знову засвітилось, і знову побачив свою чисту, прекрасну білизну.

    Опис

fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз