Аскольд Мельничук

за тисячі кілометрів од дому, ці люди разом намагалися скласти докупи уламки своїх доль, своєї країни, прив’язуючись одне до одного міцніше, ніж усвідомлювали.

Війна змінює людину, й еміграція — теж.

і переможно дивилася навколо. Це її країна: хоч куди поїдь — усюди вона вдома!

Будинки були в поганому стані, та було й дещо нове, яке дарувало надію, що все може виправитися, якщо люди справді захочуть.

Він почувався самотнім човником у бурю, а світ нависав над ним подібно до велетенського айсберга

Смерть, як колись зазначив один письменник, — це другий, темний бік дзеркала, який потрібний, аби ми щось у ньому розгледіли

у мирному світі ми носили у своїх тілах пам’ять про війну.

Усе існує лишень у чернетковому вигляді й потому раз у раз підлягає перегляду.

Я знаю, що ви боїтесь утратити себе в чужій мові. Вдаватися до неї — це щось таке, як хвороба зникомості.