Рильський М.Т.

  • Sergiy Bezkrovnyцитуєторік
    «Тяжко голові без плечей,
    А зле тілу без голови».
    Так само тяжко й Руській землі
    Без князя Ігоря.
  • Виолетта Варушацитує6 місяців тому
    Та й повів полки свої хоробрі
    На землю Половецьку,
  • Tania Halushkaцитує2 роки тому
    мудрому, ні меткому,
    Ні за пташку прудкішому
    Суда божого не минути!»
  • Tania Halushkaцитує2 роки тому
    «Ні мудрому, ні меткому,
    Ні за пташку прудкішому
    Суда божого не минути!»
  • b7331275087цитує2 роки тому
    «Порядком держиться й сім'я, і двір, і дім,

    Без нього падають у глибочінь неслави

    Народи і царі, державці і держави».

    Сопліца

  • Jolaцитує2 роки тому
    І мислить: хто ж би то? І звідки?

    І яка? Враз глянув: на паркан, від моху посивілий,

    Злетіла дівчинка, неначе привид милий!

    Біленьке, мов той пух, легеньке убрання

    Вкриває перса їй, а плечі відслоня.

    (Одежа, бачите, для тихої години,

    Коли ніхто чужий литвинки не зустріне).

    Хоча й на самоті, а перса якщільніш

    Прикрила ручками, гнучка, немов комиш;

    Волосся золоте, зачесане над чолом,

    В промінні сонячнім сіяє ореолом,

    Лиця ж не бачити: схилилась до гілля

    І пильно дивиться крізь нього на поля.
  • Alona Ivashkoцитуєторік
    Отож якогось дня на бричці парокінній

    В’їжджає в двір панич — і, повен нетерпіння,

    Прямує до дверей дедалі радісніш

    (А коні пущені смачний жують шпориш).
  • Alona Ivashkoцитуєторік
    О краю мій, Литво![2] Ти на здоров'я схожа!

    Яка ти дорога, лиш той збагнути може,

    Хто втратив раз тебе. Як видиво живе,

    Тебе малюю я, бо туга серце рве.

    О Діво пресвята, що в Острій світиш Брамі,[3]

    І Новогрудок наш отінюєш, і в храмі

    У Ченстоховському проміння розлила!
  • Alona Ivashkoцитуєторік
    Неси на пригорки, на луки оксамитні;

    Де води Німану плюскочуться блакитні,

    Де червоніє цвіт зелених конюшин,

    Де гречка ніби сніг, свиріпа як бурштин,

    Де хвилі срібляні високе котить жито,
  • Alona Ivashkoцитуєторік
    Пшеничні колоски мов золотом налито,

    Де квітчана межа звивається, як пас,

    І груша на межі схиляється всякчас.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз