Елізабет Ґілберт

Того дня Андреас убив і Вальтерових дітей, а його дружину забрав на острів Бетел до своєї сім’ї. Кажуть, нібито Андреас сердився, що його дружина не народжує йому дітей так швидко, як би йому хотілося. Він волів мати більше нащадків і забрав собі ще й ту жінку.

Омар, який для одного чоловіка пійманий, для іншого — втрачений. Ловля омарів — підла справа, і займаються нею підлі люди. Адже те, якими ми стаємо, залежить від того, чим ми займаємось. Чоловіки, які розводять худобу, стають спокійними, надійними і врівноваженими; ті, що полюють на оленів, — тихими, спритними й чутливими; а ті, що ловлять омарів, — підозріливими, хитрими й безжалісними.

Та все ж виникла проблема. Аддамс лишив по собі глибоко вагітну вдову. Залишившись на острові Форт-Найлз, вона стала б неприємним тягарем для сусідів, яким довелося б її підтримувати. Виявилося, що саме це вона й збиралася зробити. Вдова вирішила стати мертвим баластом на Форт-Найлзі й виснажувати громаду, де навіть сім’ї, які мали роботу, ледве могли себе прогодувати.

— Хіба ж то не миле дитятко? — сказав він, і жінки знов розреготалися.

— Не дитинка, а персик, — сказав.

Вже у свої два Рут поводилась як доросла. Її першим словом стало дуже рішуче «ні». Першим реченням — «Ні, дякую». Іграшки не те щоб дуже її цікавили. Вона любила сидіти на колінах у тата й читати разом із ним газети.

Ляпаси, думала Рут, це така штука, що трапляється з розумними дівчатками, які живуть по сусідству з цілою купою Поммероїв.

Слово «донечка» місіс Поммерой промовляла так гарно і м’яко, що Рут ніби пір’ям у вусі лоскотало.

Поммерой закидала ноги на диван, втискалася стопами чоловікові в бік і казала:

— Ось тобі мої ніжки.

— Не треба мені твоїх ніжок, Вондо, — рішуче відповідав він, не дивлячись на неї, але усміхаючись.

— Вондо, будь ласка. Забери ноги. (Він називав її Вондою, хоч насправді її звали Ронда. Винуватцем цього жарту був їхній син Робін, який не тільки перейняв місцеву звичку не вимовляти «р» у кінці слова, а взагалі не міг вимовити будь-якого слова, яке з «р» починалося. Робін власного імені ніяк промовити не міг, не те що маминого. Певний час цілий Форт-Найлз його передражнював. По всьому острову дорослі, сильні рибалки скаржилися, що їм треба «повемонтувати виболовецькі» снасті чи купити нове «вадіо». А дорослі, сильні жінки просили поділитися новим «вецептом».)

— Цю я назву Кетлін, — казала Рут. (Їй завжди хотілось, щоб на острові народилася ще одна дівчинка.)

— Е ні, — відповідав Робін. — То знов буде хлопчик.