Володимир Куча

Час невидимий. На відміну від ваги.
Хоча, можливо, це не так. Можна відчувати вагу — коли забагато чогось несеш, стаєш туптавим — та хіба вага, як і час, не просто людський конструкт? Стрілки годинника, цифри на вагах у ванній — хіба вони не служать просто способом виміряти невидимі сили, що мають видимий вплив? Слабка спроба загнати в рамки якусь значнішу реальність за межами того, що реальністю вважають звичайні люди?

: «Гравітація — це те, що тягне нас у могили» [

Касл-Рок було помилкою. Ми сюди приїхали, бо місце було готове для бізнесу, хороша ціна, і ми хотіли забратися з великого міста — я про Бостон. Знали, що це ризикова справа, але ризик здавався виправданим. І містечко таке гарне. Ну, ви й самі, напевно, знаєте.

хіба вони не служать просто способом виміряти невидимі сили, що мають видимий вплив?

Пурхай, наче метелик, жали, наче бджола», —

— Це побачення, — уточнив Скотт.

— Мужицьке побачення, — погодився Елліс. — Потім проситимеш одружитися з тобою.

— Це з твого боку буде вже двошлюбність, — сказав Скотт, — і я введу тебе в спокусу.

Дейрдре знов озирнулась, і це стало помилкою. Ліва ступня зачепилася за праву щиколотку, Дейрдре впала, розкинувши руки, розбризкавши навколо себе воду, ніби дитина, що пузом ляпається в басейн. Скотт почув, як жінка крекнула, випускаючи повітря.

Скотт догнав її, зупинився, схилився над нею. Жінка вигнулася на одній руці, щоби глянути на нього. Обличчя скривилося від люті й болю.

— Як ти змахлював? — видихнула вона. — Бляха-муха, як ти з…

Він схопив її. Спалахнула блискавка — короткий зблиск, від якого Скотт здригнувся.

— Давай. — Він обвив рукою її талію та потяг угору.

Дейрдре витріщилася на нього. Знову спалахнула блискавка.

— Господи, що ти робиш? Що зі мною відбувається?

Скотт не зреагував. Дейрдре замахала ногами, але не торкаючись вулиці, яка тепер на цілий дюйм потонула у воді; ноги закрутилися в повітрі. Скотт знав, що з нею відбувається, був певен, що це чудово, але сам цього не відчував. Собі вона здавалася легкою, може, навіть більше ніж легкою, проте для нього залишалася важкою, струнке тіло з самих м’язів і сухожиль. Він відпустив її.

Скотт був кремезним чоловіком, чистих шість футів чотири дюйми [1], з невеликим черевцем.

Елліс мав сімдесят чотири роки. А ще ріденьке сріблясте волосся і ледь помітну кульгавість, яка, проте, не особливо заважала йому на тенісному корті. А саме там вони зі Скоттом познайомились і стали друзями. Не близькими, але так, просто друзями.

Двадцять вісім фунтів