Михайло Коцюбинський

Недарма цю книгу називають одним з шедеврів української прози.
Автор занурює нас у ту давню епоху та ти наче зливаєшся з природою та стаєш частинкою цього світу.
Так, в деяких моментах мало що можна зрозуміти через закарпатський діалект, та це лиш обкладинка.

Трагічне кохання яке спочатку окрилює та потім стає крахом.
Ілюзії які затягують головного героя в прірву.
Та надії і мрії яким не судилося збутись.

Все це є частиною цією подорожі в яку ви пірнете під час прочитання.
І ймовірно «досвід занурення в цю епоху та атмосферу» і є сенсом книги?

Мавки, лісові духи та світ міфології затягує не менше.
Барвистий ліс стає початком кінця але це не так важливо, оскільки відлуння співанки Марічки назавжди залишиться в серці Івана.