XZX

психотерапія насправді, - як пише наш автор, - є прискореним освітнім процесом, спрямованим на те, щоб досягти зрілості, яка затрималася на двадцять, тридцять або й більше років через спроби жити з дитячим ставленням до життя

усвідомлення є фундаментальною природою людського життя

аспекти психотерапії екзистенційно-гуманістичної орієнтації. Ці аспекти такі: (1) встановлення терапевтичних стосунків, розвиток терапевтичного альянсу, еволюція переносу; (2) прояснення основних патернів опору, що виявляються, необхідних конфронтацій та процес опрацювання; (3) зіткнення з деякими проблемами управління, питання планування послідовностей, труднощі ухвалення рішень; (4) моя суб'єктивна участь у терапевтичному процесі, проблеми контрпереносу, залучення та неприв'язаності; (5) основні екзистенціальні смисли, які я знаходжу у своїй роботі.

найважливішим для людини є той простий факт, що вона живе.

Найпростіше полягає в тому, що Я є центром свого життя. Слово "Я" ми використовуємо для позначення того, що є нашим унікальним досвідом, унікальним у тому сенсі, що Я належить не до об'єкта, який можна побачити, а до самого процесу сприйняття об'єктів

найважливішими наслідками налаштування на внутрішнє відчуття є такі: більша інтеграція різних аспектів нашого буття, зростання відчуття життя, більша готовність до дії, більш усвідомлений вибір і більша щирість у стосунках.

Нездатність людства зрозуміти й оцінити значення такого об'єднання - це одне з головних джерел численних трагедій, які ми накликали на себе. Занадто часто ми обираємо щось одне - духовний чи чуттєвий досвід, інтелект чи емоції, розрахунок чи спонтанність - замість того, щоб прагнути цілісності, яка становить потенціал.

Маслоу також писав: "Таке розуміння [неврозу як блокування особистісного зростання] дало мені принаймні одну перевагу: я звернув особливу увагу на те, що спочатку назвав "голосами імпульсів", але що в більш загальному розумінні може бути названо "внутрішніми сигналами" (або стимулами). Я недостатньо усвідомлював, що за більшості неврозів, так само, як і інших розладів, внутрішні сигнали стають слабшими або зникають узагалі (як у випадках сильних нав'язливих станів), або їх не чутно, або вони не можуть бути почуті. У крайніх випадках ми маємо людину без переживань - зомбі, абсолютно порожню всередині.

Колін Вілсон говорить про "духовний зір" і про своє "справжнє Я", яке відрізняє від своєї особистості. Інші розуміли це втрачене почуття подібним же чином: один із яскравих прикладів - "Третє вухо" Теодора Рейка. Алан Воттс у багатьох своїх роботах, імовірно, вказував на те саме внутрішнє знання.

Спочатку дитина відмовляється від вираження своїх почуттів, а зрештою - і від самих почуттів