Айріс Мердок

Наймогутніший і найсвятіший наказ для митця: чекай!

для більшості з нас простір між «мрію, що настане час» і «занадто пізно, усьому край» занадто крихітний, щоб у нього можна було прослизнути. Тож ми весь час щось утрачаємо, невиразно сподіваючись, що нам завжди буде надано можливість спробувати ще раз.

Людство і мистецтво створені одне для одного, і там, де обривається цей зв’язок, уривається людське життя.

Ненавиджу балачки та плітки. Краще тримати язика за зубами. А іноді взагалі не думати про людей. Справді вартісні думки народжуються в тиші.

Найважливіше, чого має навчитися письменник, — рвати написане. Мистецтво не лише передусім, а взагалі має справу з істиною. Мистецтво — лише синонім істини. Митець вчиться розмовляти особливою мовою, яка виявляє істину

Життя — це мука, свідомість — це тортури, і не закричати нам допомагає лише морфій.

Нам важко пробачити людині, через яку постраждала наша гідність

проміжок між стадіями, коли ідея ще не сформована настільки, щоб утілитися, і коли її вже запізно вдосконалювати, може бути завтовшки з голочку. Геній, напевно, і визначається вмінням розтягнути цю голкоподібну зону так, щоб вона охоплювала майже весь робочий час