Карісса Бродбент

Це був погляд істоти, яка розуміла, що стоїть перед самою смертю, але все одно вирішила плюнути їй в обличчя

дихати трохи легше. Майже.

Коли ти молода, страх виснажує. Його присутність затьмарює розум і почуття

Коли ти молода, страх виснажує. Його присутність затьмарює розум і почуття

Коли ти молода, страх виснажує. Його присутність затьмарює розум і почуття

Коли ти молода, страх виснажує. Його присутність затьмарює розум і почуття

Смерть не страшна, якщо її порівняти з нікчемним існуванням

Я не плакала. Ні. Я була до біса розлючена. Смуток був марною, слабкою емоцією. Принаймні злість була корисною - гострим лезом, щоб розрізати чуже серце, або твердим панциром, щоб захистити своє власне

Він застогнав. — Чому це завжди я? Чому ніколи твоє ім'я не кричать через прокляті сонцем двері?

Вона мило посміхнулася. — Тому що я гарна і вродлива.

— Я гарний і вродливий, — пробурчав він.

Ми були на вершині одного з найвищих шпилів Місячного палацу, на висоті сотень футів над землею. Бляха, я щойно вбила його? Я не хотіла. Принаймні, поки що

бо смерть завжди дивилася на мене.