Мирослав Дочинець

Пости — найбільша благодать. Ніщо не кріпить і не молодить мене так, як постування. Кістки стають легкими, як у птиці. А серце веселе, як у хлопця. З кожним великим постом я наче молодшаю на кілька літ.

Не роби з людей собі ні ворогів, ні друзів. І тоді не матимеш з ними клопоту.

Пости — найбільша благодать. Ніщо не кріпить і не молодить мене так, як постування. Кістки стають легкими, як у птиці. А серце веселе, як у хлопця. З кожним великим постом я наче молодшаю на кілька літ.

Але не їсти м’яса — ще не піст. Не «їсти» свого ближнього — ось перший крок до посту. Піст — це не традиція, не біблійний припис, не жертва Богу. Це вияв любові до Бога. Якщо вона більша за любов до смачних страв, питва і розваг…

е. Будь завжди в такому стані, щоб Богу не було огидно

Якщо маєш добру жінку, радій. Це дарунок небес. Не сходься з багатьма — і для тіла мерзота, і для душі виснаження. Чари жіночі скороминущі, а туман в очах довго стоїть. Якщо немає бажаної жінки, не переймайся. Це другий дарунок долі. Так більше наблизишся до небес. Бо мало яка жінка настановлює чоловіка на благодатне.
Натомість одинокі жінки (вдовиці, розлучені) живуть довше, ніж ті, що коло чоловіка.

До людей будь рівно добрий і уважний. Кожен з них, навіть найпустіший, чогось навчить. Не роби з людей собі ні ворогів, ні друзів. І тоді не матимеш з ними клопоту.

Дослухайся свого серця — і тобі відкриється те, для чого тебе «покликано», в чому міра твого призначення. Може, ти прислужишся одній людині, може — родині, може — світові, а може — Богу.

Виховуй волю розуму і спокій душі. Це — щастя.

Те, щ

Кожна ранкова зоря для мене є ніби новим життям. Прагну, щоб кожен день залишив по собі любовно зроблене діло, набуте знання, якесь добре зусилля над собою. Так за роки, десятиліття я перекраяв себе заново, зародив у собі нову людину. Хоча замолоду либонь не було гріха, який би мене не обтяжував.

е бійся смертного часу. Це ж тільки поклик від земної юдолі. І ти завжди мусиш бути готовий віддати Богу те, що від нього одержав.

Не бійся смертного часу. Це ж тільки поклик від земної юдолі. І ти завжди мусиш бути готовий віддати Богу те, що від нього одержав

ідвідуй церкву, допомагай людям, провідуй знайомих, не забувай про родичів, не занедбуй дружби, мандруй пішки околицями, читай щодня мудрі книги, сам записуй думки… Як ревний чернець завжди перебуває в молитовному стані, так і ти перебувай у стані пізнання.