Михайло Старицкий

Віра в Бога, християнські ідеали як основа гуманності, поєднання ідеї патріотизму з відданістю християнській моралі постійно перебувають у центрі уваги письменника.

Прокіп Свиридович Сірко — міщанин, має крамницю

Явдокія Пилипівна — його жінка

Проня — дочка їх

Секлита Пилипівна Лимариха — сестра Сірчисі, перекупка

Галя — її дочка

Свирид Петрович Голохвостий — промотаний цилюрник

Настя, Наталка — подруги Проніні, манірні

Химка — наймичка у Сірків

Пидора — поденщиця у Лимарихи

Степан Глейтюк — був наймитом у Лимарихи, тепер слюсар

Марта — бублейниця

Устя — черевичниця } гості у Лимарихи

Меронія — живе при монастирі

Два баси

Йоська — жид

Квартальний, катеринщик, міщане і люд

ак, я люблю його... зрадника моєї вітчизни, цього Каїна, що підняв камінь на брата... »

ак уже складається в історії України, що кожне нове покоління дає свою жертву заради державної незалежності та особистих свобод і кожне нове покоління живе переконанняма: «З нами Бог і Україна!» У повісті «Облога Буші» М. Старицький підсвітив одну з трагічних і водночас героїчних сторінок нашої історії, засвідчивши, що історичний твір не може бути просто відображенням минулого, а передусім має стати зразком тому, хто обирає шлях борця і прагне змагатися за ясну мету — свободу рідного краю.

Так, постраждати за віру, за правду, за своїх друзів-братів, — дума вона, — непомірна утіха! Тут, на землі, усе зрадливе й брехливе; усі присягання людські — порожні слова, поглум над знудженим серцем... Там тільки і спокій, і щастя — у сяянні довічного неба».