Микола Хвильовий

  • карина ткачукцитує2 роки тому
    там, в дальній безвісті невідомо горіли тихі озера загірної комуни.
  • marta1648цитує2 роки тому
    Навкруги стояла гаряча тиша. На далеких перевалах до експериментальної ферми відходила сонячна дорога. На поверхні ріки бігали сріблясті зайчики і похило — під вагою сонця — стояли осоки. Біля домів відпочинку зрідка прокидалися голоси, але глохли в сонячній порожнечі.
  • marta1648цитує2 роки тому
    Зрідка підходив до вікна й дивився на срібну стежку ріки, яка гадючилась крізь вечорові сутінки й пропадала в туманному обрію. Яблуневий глуш і дальні дуби стояли нерухомо. Над диким малинником нависли важкі масиви хмарних хребтів.
  • marta1648цитує2 роки тому
    ще раз анарх почув запах тривожної осоки.
  • marta1648цитує2 роки тому
    я ходив на командну висоту, — одразу почав патетично Хлоня. — Знаєте, товаришу, відтіля маячать воістину прекрасні далі. Я тепер розумію, чому ви туди ходите. Коли я оглянувся, зійшовши на гору, я подумав, що ці вогні в поселках, ці дальні міські люкси, ця степова безгранність, ця, нарешті, ріка, що біжить у невідомі обрії, — я подумав, що все це — якась молода казка, що я стою на зачарованому колі, що я в якомусь півсні й пливу, пливу, віддаляюся в якусь невідомість — далі, далі, далі…
  • marta1648цитує2 роки тому
    Буйним цвітом пахтів кінець мудрого степового літа.
  • marta1648цитує2 роки тому
    Колись, знаєте, зійшов я туди, коли прокидалася земля й горів ранок.
  • marta1648цитує2 роки тому
    В цей день знову прилетів сіверкий вітер, і над санаторійною зоною стояли похмурі сконденсовані води
  • marta1648цитує2 роки тому
    А тут у кожному ледве помітному шелесті мініатюрного листочка відчувався осінній переліт. Дерева все глибше вгрузали в червоне золото й стояли в надмрійній задумі. На перевалі рипів ясень: його підрізали бандити. Надходили листяні симфонії й затоплювали ліс. Надходив золотий потоп.
  • Bliss Fuiilyцитуєторік
    — Б'янко, я вже, мабуть, не повернусь додому, і багато нас, очевидно, не повернуться. Але йдемо ми з такою радістю, ніби чекає нас не смерть, а якесь надзвичайне безсмертя
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз