Анна Франк

Нехай англійці не вибачаються перед нами, коли ми дорікаємо їм, що вони проспали всі ті роки, коли Німеччина озброювалася. Ми ж не можемо заперечувати, що й інші країни, особливо ті, що межують з Німеччиною, теж все проспали!

остійно кажуть, що ми всі б’ємося разом за правду, за свободу, за справедливість. І ось під час цієї боротьби стається розкол, і євреї знову стають найгіршими. Так, сумно, дуже, дуже сумно, що укотре знову справджується старе прислів’я: «Якщо один християнин робить погане, він один відповідає за це, а якщо погане робить один єврей, то за нього відповідають всі євреї».

будь задоволений тим, що в тебе є.

Сподіваюся, що я зможу довірити тобі, як нікому дотепер не довіряла, сподіваюся, що ти станеш для мене величезною підтримкою.

Мені здається, що потім і мені, і взагалі усім буде нецікаво читати одкровення тринадцятирічної школярки. Та не в цьому справа. Я просто хочу писати, а головне — хочу висловити все, що в мене на думці.

«Боюся за щось узятися — а раптом це заборонено?»

Бо чудесам не властива привабливість: вони можуть дивувати, приголомшувати, викликати сенсацію, але їм не вистачає привабливості, яка властива усьому, що зароджується поступово, зростає, розвивається й досягає зрілості

зумовлений обставинами самоаналіз, неперервні сутички самого з собою й внутрішніми заборонами неймовірно швидко розвинули самосвідомість дівчинки. На наших очах відбувається перехід від «гри у щоденник» до глибокого аналізу не лише зовнішніх подій, але також власних мрій та ілюзій, нескладної тактики її ставлення до оточуючих і до примх долі, а також перегляд її колишніх сподівань — carpe diem[1] — зречення від своїх надто гарних для мешканки «притулку» дівочих мрій. Анна Франк осягає сувору життєву мудрість — будь задоволений тим, що в тебе є.

Папір стерпить все»

Ось для чого потрібен щоденник