Наталія Матолінець

Тоді в гостьовий покій, де зупинявся мій племінник. Ти й так провела там забагато часу

Розумієш мене, Канре? Скажи, що так. Я розповідаю це, бо вірю, що ти зрозумієш.

Жаррак нахилився і поцілував її в чоло.

— Отже, — сказав він твердо, і стіна дала тріщину, — ми знімемо з тебе це прокляття. Якомога швидше. Маєш слово Пре ста.

Після втечі тих трьох, коли дурман розвіявся, він поривався сам іти. До дитинної паніки боявся, що матір побачить його слабкість.

вважають, що вони на вершині світу... Як бачите, — дівчина ривком зняла серповидну шпильку з потилиці і тріпнула волоссям, — я поділяю ваші думки. Ви гарно здогадалися, що історія про дурноверху покоївку — вигадка. Та я не перелюбниця. Це зробив зі мною могутній франський маестр, великий і самовпевнений до краю. Він, пане Ельбраху, вирішив, що я не рівна, аби почувати щось до його сина. Він зробив зі мною ось це і багато гірше.

Тому залишилася наодинці з герцогом, бо ж він, як я розумію, очільник...

Жарракові брови сіпнулися вгору, і він упер руку в здорове коліно.

— Ти не мала цього робити.

— Господи, таж ні! Я й не робила того, про що ти щойно подумав, — спаленіла Канре і схрестила руки на грудях. — Але якби цього вимагала наша справа...

— Наша справа ніколи такого не вимагатиме. Бо вона нічого не варта, якщо це змушуватиме тебе страждати чи принижуватися

Не базікай дурного, любове моя

Матір знає? — Жаррак застогнав. — Вона наріже кружальцями тих, хто причетний до вбивства Ґрехама. Вони давні друзі.

Блискуче, панно Каро! Та в мене є краща ідея, — раптом усміхнувся Жаррак.— Маестру Прест він дійсно не зможе зіставити з тобою

До тьми бісової справу. Я хочу тебе задля тебе одної. Погоджуйся.