Далеко бачиш — в незчисленні милі, віддихаєш, дереш на шмаття тьму і чуєш давню радість, ту саму, яку в щоденщині згубив ти пилі.
Сушко Катеринацитує2 роки тому
Мій цех В мойому цеху теслів і митців п’янливі таємниці, зваби і омани. Перо і пензель, тремтячи в руці, проколюють думок метелики весняні.
Співна сокира й гостре долото формують глину слів і дерево музики. Цей світ — хмільної пісні полотно, митцеві замалий — для теслі завеликий.
Сушко Катеринацитує2 роки тому
Я розумію вас, звірята і рослини, я чую, як шумлять комети і зростають трави. Антонич теж звіря сумне і кучеряве.
Сушко Катеринацитує2 роки тому
Закони «біосу» однакові для всіх: народження, страждання, смерть. Що лишиться по мені: попіл слів моїх, що лишиться по нас: з кісток трава зросте.
Сушко Катеринацитує2 роки тому
Червона сажа заходу вкриває липи, що круглі, мов решета, сіють сонне сім’я, і струни листя замовкають наглим схлипом
Сушко Катеринацитує2 роки тому
Самітний друже, мов у ночі пояс, ти в таємничість світу оповитий. В цей вечір весняний ходи зо мною в корчмі на місяці горілку пити.
Сушко Катеринацитує2 роки тому
Перше ліричне інтермеццо Барвінкова щирість Кохай мене звичайно й просто, так, як кохають всі дівчата. Коли проходиш білим мостом, зоря в твоє волосся вп’ята.
Так палко вміють цілувати лиш ті, що перший раз цілують. В тремтінні слів твоїх крилатих я барвінкову щирість чую.
Сушко Катеринацитує2 роки тому
Весільна Для Олечки Послухай: б’є весільний бубон і клени клоняться, мов пави. В твоє волосся, моя люба, заплівся місяць кучерявий.
Чому пригасла скрипка трохи, чому тремтить твоя долоня? Ніч срібним сяйвом, наче мохом, обмотує підкови коням.
Сушко Катеринацитує2 роки тому
Два серця У вечір, в обрії, у спів підем, обнявшись, перед себе. Мов черепицю із дахів, зриває вітер зорі з неба.
І, відділившись від юрби, загорнемося в хутро ночі. Хай два серця — два голуби співзвучно й тужно затріпочуть
Сушко Катеринацитує2 роки тому
Біологічний вірш у двох відмінах
fb2epub
Перетягніть файли сюди,
не більш ніж 5 за один раз