Ярослава Дегтяренко

— Дядькова правда, — мовив він. — Я дійсно доручу це тобі, Іванцю, бо довіряю. Ти розумний і вправний, тож упораєшся. Я дам тобі грошей, щоб підкупити Сірка, якщо він відмовлятиметься. Дякувати Богові, батько залишив мені щедру спадщину.

Товсті губи Брюховецького вигнулися в презирливій посмішці, яку частково приховали вуса. Він чудово знав, що Сірка неможливо підкупити ніякими грошима: він підкорювався лише велінням власної честі та своїм

зупиниться в приятеля. Васюта не заперечував і швидко спровадив хлопця.

Демко, здивований поведінкою Золотаренка, пішов до обійстя Леся. Але на Соборній площі хлопець зупинився, замилувавшись новим собором [94], який будувався навпроти старого й ще був у риштуванні. Будівельники звели собор з каменю, але його форми нагадували неперевершено граційні лінії дерев’яних храмів. «

На віки будують!» — подумав Демко. Несподівано йому схотілося зайти в церкву хоч на хвилинку, вдихнути пахощі ладану й воскових свічок, послухати співи, від яких на душу сходить спокій. І він квапливо пішов до старого собору Святої Трійці.

Уже йшла служба. Тому Демко не став пробиратися до вівтаря, щоб не заважати людям молитися, а витончено обперся плечем об стіну біля входу. Позаду за