Цитати
— Та то ти не перша, хто вповідає, жи вони унітаз мають за вмивальник, ба навіть воду з нього п'ють і ще нарікають, що він надто низько.
Враження
Типова україномовна збірка-антологія сучасників. Тут тобі і типовий прозаїчний Жадан, і кіберпанковий Кідрук, і детективний Андрухович, і Фоззі зі своїм власним стилем (ще й оця от панночка, яка начебто українка, але жах як кічиться, що вийшла заміж за француза). Все це зведено до єдиного цілого і читається як одна суцільна історія, яка врешті-решт є доволі таки хорошою.
Коли ж я востаннє читала історичний роман..? Щойно! Так, бо "Сестри крові" це ніщо інше, як класичний сюжет про облогу одного міста. Саме Львів та його підготовка до облоги військами Богдана Хмельницького займає в романі центральне місце. Все інше - антураж, рухомі декорації для відображення тих подій. Я не історик, тому особливо задоволення від читання документальної частини не отримала, а от фентезійна мене дуже надихнула.
Анотація обіцяла розповідь про Юліану, яка, переодягнувшись хлопцем, подорожує корсарським кораблем до Львова. Дівчині дійсно відведено велику роль в оповіді, проте мені не вистачило розвитку цього персонажа. Всі перепетії, що траплялися на її шляху, вирішувалися миттєво, та ще й на її користь. Вона у всякого знаходила допомогу і підтримку, байдуже в якому образі (хлопця чи дівчини) виступала. Також не вистачило трохи придворних інтриг, адже ж у романі фігурують і Папа, і королева Христина, і іспанський принц, і таємничий орден убивць, і ще багато чого, що додає історії українського колориту і фантасмагорії.
Я щиро вірю, навіть, сподіваюся, що дилогія, до якої входить "Аптекар" та "Сестри крові" матиме продовження на фентезійній заквасці. Бо всі фантастичні чудасії, якими щедро приправивлений роман, приголомшують. Про них хочеться дізнатися більше. Крім того в житті Юліани ще не поставлено крапку. А як що до упирівської парочки? Тож сподіватись на продовження. Бо ж не можна отак от просто взяти, придумати класних героїв, а потім їх покинути😉
