bookmate game

Джоан Гарріс

  • sagaydakola2006цитуєторік
    чому я вирішила розповісти тепер свою історію чужим людям, упевненим, що життя можна вмістити в розворот у недільному газетному додатку, кілька фотографій, текстовий абзац і цитату з Достоєвського. Перегорни сторінку — і все скінчиться
  • Diana Yatsenkoцитуєторік
    У нього мільйон голосів. Воно розв’язує язики, примушує вибовкнути таємниці, про які ви б мовчали довіку, навіть такі, про які й гадки не мали. Воно кричить, голосно співає, шепоче. Воно розповідає про великі діяння, амбітні плани, трагічні кохання й жахливі зради. Воно заходиться від реготу. Тихенько посміюється саме до себе. Рюмсає перед дзеркалом. Витягає на поверхню події минулих літ і спогади, які краще б забути.
  • Yulia Yurchakцитуєторік
    Літо — це двері, прочинені у таємний сад
  • Yulia Yurchakцитуєторік
    Хотілося б думати, що на них чекає щасливий фінал. Але це знання мені тепер недоступне. Я підкоряюсь іншій хімії. Весело випарюючись у повітря, я наближаюся до розгадки власної таємниці, але не бачу жодних фантомів, не пророкую майбутнє, навіть блаженне теперішнє мені видно так собі — крізь скло, нечітко
  • ostrozkakateцитуєторік
    мати завжди була наче невблаганна стихія, що творить благодіяння на власний розсуд і не лишає шансу зрозуміти примхливі вихиляси її логіки
  • ostrozkakateцитуєторік
    удь-яка запекла війна час від часу потребує перемир’я
  • ostrozkakateцитуєторік
    Ніколи не пізно нарешті приплисти до рідного берега, — сказав він і ніжно й наполегливо притягнув мене до себе. — Усе, що треба зробити, — лише припинити втікати
  • Оксанацитує2 роки тому
    Ось чого я для них хотіла, а отримала лише з онуками. Тішачись із ними, я тішила саму себе.
  • Оксанацитує2 роки тому
    Тепер же я думаю, що вона не могла цього не робити, цькувати мене було частиною її нещасливої натури, так само як опиратись їй — моєї. Схоже, вона щоразу відкривала рота лише для того, щоб мене покритикувати. Мої манери, одяг, зовнішність, думки. Усе в мені здавалося їй вартим осуду.
  • Оксанацитує2 роки тому
    Я ігнорувала тисячі вигаданих нею правил, і вона щоразу реагувала на порушення здивованою люттю. Для неї всі ці правила мали значення, бо завдяки їм вона контролювала наш світ. Прибери їх, і вона стане такою ж, як і решта, — загубленою сиріткою.
    Звичайно, тоді я цього не знала.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз