Юрій Ярема

Найбільша помилка в житті трапляється тоді, коли ти коришся жорстокості, коли слухаєш тих людей, які намагаються зламати віру у краще, сподівання на світло. Хіба вони мають право вказувати нам, як треба жити, відчувати, кохати, врешті-решт?!

І лише ввечері на поверхню спливали віра в казку та сподівання на сюрпризи зими. Темними вулицями, яким бракувало тьмяного освітлення ліхтарів, блукало Чекання, зустрічалися Доля з Коханням, відпочивало Натхнення — і всюди панувала Самота.

— Обожнюю твого котика, — весело зауважив Роман. — Спить та їсть — оце я називаю справжнім життям!

Твоє «головне» ще не визріло. Ти в пошуку, і насамперед — себе. Головне — в усіх воно спільне і водночас у кожного своє.

— Ні, не шкодую… Ні. Просто все це дуже складно. Як можна безтурботно жити у світі, де тебе не сприймають? Щодня мусиш доводити, що ти така, як і всі.

— Можливо, просто маєш припинити боротися? — запитав Остап.

— Тоді взагалі живцем з’їдять…

Але безкарність — це хаос і непідпорядкованість. А найсумніше те, що де починається хаос — там закінчуються людяність і розуміння.

Завжди знайдеться ширма,

за якою можна сховатися:

на кожного керівника знайдеться свій керівник,

накази, догани, поради, вказівки і, врешті-решт,

багатоголова гідра «Мораль — Обов’язок —

Дійсність — Відповідальність»,

або як там ще її називають!

Завжди знайдеться ширма, яка сховає тебе,

щоб обійти найпростіші закони людяності.

Еріх Марія Ремарк

Навіщо маленькій людині велике серце?

У його очах мерехтіли сніжинки

Чи зможе хлопець, особистий вибір якого не сприймається суспільством, досягнути своєї мети та чи можливе «заборонене кохання» в сучасному світі