Григорiй Сковорода

Яка утіха від статків чи від гарної обстави, коли серце занурене в найтемніший морок невдоволення…

Дуже часто той, хто в якусь науку залюблений і встиг уже й славу здобути, надаремно мріє, що вже всі знання віддані йому, як посаг нареченої.

Вчись збирати розкидані думки свої і повертати їх у середину себе

себе доброчесності й повчався в Біблії, а при тому, бавлячись благопристойними іграшками, написав півтора десятка байок, ще не будучи з тобою знайомий. А цього року в селі Бабаях2 збільшив їх удвічі. І коли я писав

«стукотить, гуркотить, гримотить… А що там? Кобиляча мертва голова біжить».

Знаю, що смерть, як коса замашна,
Навiтъ царя не обiйде вона,
Байдуже смертi, мужик то чи цар,
Все пожере, як солому пожар.

Кинь, о друже мій, безділля,
Дорожити варто днем,
Зразу ти берись до діла -
Час безслідно промайне!

Наркісів образ благовістить це: “Пізнай себе!” Нібито сказав: чи хочеш бути задоволений собою і залюбитися в самого себе? Тоді пізнай себе! Поспитуй себе міцно

А мій мудрий Наркіс амуриться вдома, за Соломоновою притчею: “Розумний праведник собі другом буде”.

е о собі, про себе і в себе. Печеться тільки про себе. Це єдине, що є йому в потребу. Нарешті весь, ніби лід, розтопившись од самолюбного полум'я, перетворюється у джерело. Авжеж! Авжеж! У що хто залюбився, в те перетворився.