Софокл

або

Прогнати, або забити убійцю;

Се кров убитого наш город нищить.

Шукає, той найде; хто ж не вважає,

Той і не бачить.

Я вже втік. Мене хоронить

Могуча сила правди.

Так я й кажу, що ув огиднім зв’язку

Живеш ти з наймилішими і сам

Не бачиш свого зла.

Хоч ти й видющий, а не бачиш ями,

В якій єси, ні де живеш, ні з ким.

Бо чи ти знаєш, чий ти?

З видющого сліпець, із багача

Жебрак, піде він у чужую землю,

Нащупуючи ліскою дорогу.

Він власним дітям враз явиться братом

І батьком, власній матері і сином

І мужем, батьків співжених і вбійця.

Сли мислиш, що упертість та безумна

Є дуже добра річ, то грубо блудиш.

Та гнів пройде – і каяття настане.

Такі натури справедливо є

Самі для себе найлютіша мука

Колись віщба Лайосу – не скажу,

Щоб від самого Феба, та від слуг його,

Що суджено йому прийняти смерть

Від власного його й мойого сина.

Колись віщба Лайосу – не скажу,

Щоб від самого Феба, та від слуг його,

Що суджено йому прийняти смерть

Від власного його й мойого сина.