власною сокирою. Так і лежав, відсапуючись, вдивляючись у тінистий ліс.
Усього мить тому Шукач був поряд із ним, це точно, а тепер наче крізь землю запався. Куди запр
Наталя Волошинацитує2 роки тому
шанка. Він відчував, як вони рухалися між деревами, а їхній запах бив йому у ніздрі. Здавалося, ніби десь зліва кричали, — мабуть, там точилася боротьба. Лоґен повільно звівся на но
Maryana Rohatskaцитуєторік
Лоґен повернувся до маленького чоловіка у чорному капелюсі, що проходив повз з великою книгою під пахвою.
— Баяз, — сказав він, показуючи на статую. — Мій товариш.