Корнелія Функе

Зло рідко набуває впізнаваної подоби відразу. Часто все починається з ледве чутного шепоту. Із погляду. Зі зради. А потім росте, коріниться, досі невидиме, непомічене. Лишень у казках зло набуває конкретної форми. Страшні сірі вовки, лихі королі, демони та чорти…

Одні книжки треба смакувати,

інші — просто ковтати,

і лише декотрі слід пережовувати

й добре перетравлювати

відповіла Елінор. — Сам знаєш. Це мої діти, мої чорнильні діти, яких я люблю й лелію. Я захищаю їх від сонячного світла, стираю з них пил, бережу їх від голодної книжкової черви й брудних людських пальців

Якщо не зможеш заснути, почитай що-небудь

Меґі відломила шматочок від плитки й поклала в рот, але смаку не відчула. Вона відчувала лише гіркоту на душі

Отже, ти береш «Круглий стіл короля Артура» і «Фродо та його вісім супутників». Непогана компанія! І в одній, і в другій — довгі історії.

Тому що страх убиває все, — якось сказав їй Мо. — І розум, і душу, й уяву»

Хто-хто, а ми з тобою знаємо, яке це щастя — пірнути в книжку і якийсь час побути в ній.

Як подумаю оце, скільки разів я мріяла потрапити в одну зі своїх улюблених історій!.. А виходить, найкраще в книжках усе ж таки те, що їх можна коли завгодно згорнути

In consiliis nostris fatum nostrum est, писало там.

«Наша доля — сукупність наших рішень».