Лінда Бондэстам

Інґве — то і був той фрукт, із яким мама зійшлася.

Та голос у неї був такий сумний, ніби сама вона не вірила в те, що казала

Як добре, що ви в такому чудовому гуморі

Ах ти ж, пико косоока, відпусти мого собаку

У нашій великій родині є нормальні й ненормальні, диваки й зануди. Твоя мати належить до ненормальних. Я також.

Я думала, ти вирядилася на маскарад

пережовуючи по двадцять чотири рази кожну ложку суміші

— Ти, певно, трохи тугодум?

Її очі дивилися в мої весело й жадібно, Ульф Лундел усе ще волав про ангела у небі, а я відчувала, ніби ось-ось збожеволію від того, що вона впивалася своїми губами в мої

Коли ж пропливав мимо, то мало не звернув в’язи і не продавив носом скло на бічному вікні. Пика його тоді була схожа на поросяче рило.