Грегорі Девід Робертс

життя зійшло на манівці

Чоловік присів, щоб сходити до вітру, за сумнівним укриттям у вигляді тарілки супутникової антени.

«Істина — це нахаба, яка до всіх чіпляється, а вони вдають, ніби їм це подобається»

Заносилося вже на вечір

додавало закладу особливого лоску

ти вискіпала цього бевзя

покремсають на дрібні кавалки

Він закинув свого чорного капелюха за спину, і той повис на поворозках.

досі їм усе ішло плазом

в спину мені дихає мара