uk

Ренсом Ріггз

    b7852679203цитує3 місяці тому
    Завтрашній день завжди кращий за сьогоднішній.
    b2038639493цитує3 місяці тому
    Ні, її викрали. Так само, як і пані Волове Очко та пані Синицю
    Сонцитує3 місяці тому
    Сон — ніщо, смерть — ніщо;
    Хто начебто помер — живий.
    Дім, в якому ти родився,
    Друзі юності твоєї,
    Дід старий і молодиця,
    Праця щоденна і її плоди —
    Всі вони щезають,
    В легенди і казки тікають.
    Їх не спинити,
    Їх — не посадити на ланцюг.
    Ральф Волдо Емерсон
    Сонцитує3 місяці тому
    Ми чіпляємося за наші казки доти, поки ціна цієї віри не стає надто високою.
    b4347344356цитуєминулого місяця
    Сон — ніщо, смерть — ніщо;
    Хто начебто помер — живий.
    Дім, в якому ти родився,
    Друзі юності твоєї,
    Дід старий і молодиця,
    Праця щоденна і її плоди —
    Всі вони щезають,
    В легенди і казки тікають.
    Їх не спинити,
    Їх — не посадити на ланцюг.
    Ральф Волдо Емерсон
    Алла Гриськевичцитує2 роки тому
    Ми чіпляємося за наші казки доти, поки ціна цієї віри не стає надто високою.
    b7935861689цитуєторік
    Шістнадцятирічний Джейкоб з дитинства звик до розповідей свого діда про його юність на далекому острові у графстві Уельс, у притулку для дивних дітей: про чудовиськ із потрійними язиками, про невидимого хлопчика, про дівчинку, яка вміла літати… Єдиним побічним ефектом цих вигадок були нічні кошмари, що мучили підлітка.
    b8688901179цитуєторік
    Ми чіпляємося за наші казки доти, поки ціна цієї віри не стає надто високою
    b0164002038цитуєторік
    — ніщо, смерть — ніщо;
    Хто начебто помер — живий.
    Дім, в якому ти родився,
    Друзі юності твоєї,
    Дід старий і молодиця,
    Праця щоденна і її плоди —
    Всі вони щезають,
    В легенди і казки тікають.
    Їх не спинити,
    Їх — не посадити на ланцюг.
    b4416232060цитуєторік
    Коли я спитав батька, чому наш дідо поведений на стрілецькій зброї, він пояснив, що таке інколи трапляється з людьми, котрі служили у війську або пережили травматичний шок. Я припустив, що після всього пережитого мій дід вже ніде не почувався у справжній безпеці — навіть у себе вдома. Іронія полягала в тім, що тепер, коли галюцинації та параноя остаточно оволоділи його мозком, моє припущення стало реальністю: тепер мій дід і справді не був дома у безпеці — навіть із усіма його ножами, дробовиками й пістолетами. Саме тому мій батько й сховав ключ від комірчини.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз