Ренсом Ріггз

Завтрашній день завжди кращий за сьогоднішній.

Ні, її викрали. Так само, як і пані Волове Очко та пані Синицю

Сон — ніщо, смерть — ніщо;
Хто начебто помер — живий.
Дім, в якому ти родився,
Друзі юності твоєї,
Дід старий і молодиця,
Праця щоденна і її плоди —
Всі вони щезають,
В легенди і казки тікають.
Їх не спинити,
Їх — не посадити на ланцюг.
Ральф Волдо Емерсон

Ми чіпляємося за наші казки доти, поки ціна цієї віри не стає надто високою.

Сон — ніщо, смерть — ніщо;
Хто начебто помер — живий.
Дім, в якому ти родився,
Друзі юності твоєї,
Дід старий і молодиця,
Праця щоденна і її плоди —
Всі вони щезають,
В легенди і казки тікають.
Їх не спинити,
Їх — не посадити на ланцюг.
Ральф Волдо Емерсон

Ми чіпляємося за наші казки доти, поки ціна цієї віри не стає надто високою.

Шістнадцятирічний Джейкоб з дитинства звик до розповідей свого діда про його юність на далекому острові у графстві Уельс, у притулку для дивних дітей: про чудовиськ із потрійними язиками, про невидимого хлопчика, про дівчинку, яка вміла літати… Єдиним побічним ефектом цих вигадок були нічні кошмари, що мучили підлітка.

Ми чіпляємося за наші казки доти, поки ціна цієї віри не стає надто високою

— ніщо, смерть — ніщо;
Хто начебто помер — живий.
Дім, в якому ти родився,
Друзі юності твоєї,
Дід старий і молодиця,
Праця щоденна і її плоди —
Всі вони щезають,
В легенди і казки тікають.
Їх не спинити,
Їх — не посадити на ланцюг.

Коли я спитав батька, чому наш дідо поведений на стрілецькій зброї, він пояснив, що таке інколи трапляється з людьми, котрі служили у війську або пережили травматичний шок. Я припустив, що після всього пережитого мій дід вже ніде не почувався у справжній безпеці — навіть у себе вдома. Іронія полягала в тім, що тепер, коли галюцинації та параноя остаточно оволоділи його мозком, моє припущення стало реальністю: тепер мій дід і справді не був дома у безпеці — навіть із усіма його ножами, дробовиками й пістолетами. Саме тому мій батько й сховав ключ від комірчини.