Френсіс Скот Фіцджеральд

Щоразу, коли тобі раптом захочеться когось осудити,— сказав він,— згадуй, що не кожному на цім світі випали переваги, які маєш ти.

— Щоразу, коли тобі раптом захочеться когось осудити,— сказав він,— згадуй, що не кожному на цім світі випали переваги, які маєш ти.

Щоразу, коли тобі раптом захочеться когось осудити,— сказав він,— згадуй, що не кожному на цім світі випали переваги, які маєш ти.

природа наділяє людей різним розумінням дозволеного і недозволеного.

«Є тільки ті, що женуться, і ті, що тікають, витривалі й знесилені».

Прагнучи позбутися болю, ми чомусь вважаємо за потрібне знову пережити те, що цей біль спричинило.

Тебе готували, власне, не до вінця, а до праці. Тепер тобі трапився перший міцний горішок, що його варто розколоти; тож розколюй його, а про наслідки не думай, вважай, що збагачуєш свій життєвий досвід. Навіть якщо обпечешся сама чи обпечеш його — не страшно, це тебе не зіпсує, бо ти хоч і дівчина, але матеріально не залежиш ні від кого, і в цьому розумінні ти все одно що хлопець

Від зустрічей з представниками американської аристократичної еліти Маккіско виніс враження, що найтиповішими рисами її є незграбний, дешевий снобізм, хизування власним неуцтвом і цинічна брутальність, запозичені в англійців, але без урахування тих чинників, які надають змісту англійському філістерству й англійській грубості,- й перенесені до країни, де навіть щонайменші знання й мінімальна ввічливість цінуються більше, ніж деінде, — власне, ті риси, квінтесенцією яких став так званий «гарвардський стиль» початку століття.

він не любив, коли знайомі вітали його вигуком «Привіт!», коли при ньому зверталися тільки до Ніколь чи при Ніколь — тільки до нього. Він надавав такого значення стосункам з людьми, що в кепському настрої волів не зустрічатися з ними; найменшу нетактовність він сприймав як виклик своїй життєвій філософії.

Або людина думає сама, або той, хто думає за неї, позбавляє її сили, по-своєму переінакшує її смаки і вподобання, знебарвлює і знеособлює її.