Люсі Мод Монтгомері

Мені справді подобається. Я завжди любила мити посуд. Це ж так гарно — зробити брудне знову чистим і блискучим.

Ми завжди ненавидимо тих, кому раптово звіряємо найпотаємніше

Добраніч, коханий. Твій сон буде солодкий, якщо це залежить від побажань навіки твоєї.

P.S.: Останнє речення — це точна цитата з листа бабусі тітоньки Четті».

Здебільшого всі наші прикрощі стаються від непорозуміння.

Я сиджу сама у своїй башті. За стінами її — непорушна, погідна ніч і велика оксамитова тиша. Навіть тополі не шелестять. Я щойно відчинила вікно й послала цілунок декому за сотню миль від мене — у напрямку Кінгспорта

Над білим Королем Штормів висить темно-малинова зірка. Як би мені хотілося, щоб і ти зараз дивився на неї з вікна разом зі мною! Думаю, у цю хвилину ми відчували б щось більше, ніж звичайну взаємну повагу та дружбу».

коли сонце — тоді набагато легше не журитися й долати життєві незгоди

— Так, але в пирогів є одна прикра вада: вони не вдаються саме тоді, коли дуже треба, щоби вдалися, — зітхнула Енн, пускаючи за течією особливо щедро просочену живицею галузку. — Я, мабуть, просто покладуся на волю Провидіння й спробую не забути покласти борошно.

І зорі над колискою зійшли

В стихії полум’я, роси і духу.

— Найкраще в кожнім свіжім дні — це невідомість, — вела далі Рілла. — Я люблю прокидатися золотаво-ясного ранку, як нині, і міркувати про всі приємності, що подарує мені цей день. Зранку я завжди лежу ще кілька хвилин у ліжку, уявляючи ті незліченні насолоди, що їх спізнаю до вечора.