Євген Плужник

Приємне почуття окремішности й злої ворожости до всіх навкруги обгорнуло його. Він дививсь на них, як на щось дивне та застаріле, що вже давно мусило зникнути геть з життя й, безперечно, зовсім зникло з поля його зору.

ласкаво посміхнувся, не розплющуючи очей,— так дуже приємно слухати... Шкода тільки, що якось не розуміє він музики, а слухати дуже приємно...