Керуак Проза

Хоча тітка застерігала мене, що Дін зажене мене в біду, я відчув новий поклик і побачив нові горизонти, і повірив у це в своєму молодому віці; і ніякі неприємності чи Дінова майбутня зрада, яка принизила мене, -це сталося пізніше, на голодних тротуарах і лікарняних ліжках, – що мені до того? Я був молодим письменником і хотів зірватись у дорогу.

прокинувся, щойно почало червоніти сонце; і це був єдиний чіткий момент у моєму житті, найдивніша річ, коли я не знав, хто я, – я був далеко від дому, замордований і втомлений поїздкою, у дешевій готельній кімнаті, якої я в житті не бачив, я чув дзюркотіння потічка на вулиці, кректання старого дерев'яного готелю, чиїсь кроки на горі, інші сумні звуки; я подивився на потріскану стелю і п'ятнадцять дивних секунд справді не знав, хто я. Мені не було страшно; я просто був кимось іншим, якимось незнайомцем, все моє життя було якимось жахіттям, життям привида. Я був на півдорозі через усю Америку, на кордоні між Сходом моєї молодо

Під час депресії, – сказав мені ковбой, – я, бувало, раз у місяць застрибував на товарняк. У ті дні можна було побачити сотні чоловіків на платформах чи в товарних вагонах, і вони не були якимись волоцюгами, вони були різними людьми без роботи, які їхали з одного місця в інше, а дехто просто тинявся. Так було по всьому Заходу. Кондуктори в ті дні ніколи не чіплялись. Я не знаю як там все зараз. А на Небраску мені плювати.